А ти прийшла і сіла на коліна,
Засяяла, як небо голубе…
Слухняна до капризів і веління...
Прости мене, я ж не любив тебе.
Все те, що знала ти, і все, що вміла,
Я теж колись і знав це і умів…
Ти дарувала своє ніжне тіло.
Прости мене, я ж цього не хотів...
Зізнатись у сміливості я мушу -
Хоч бідний, і в кишені ні гроша…
За своє тіло ти просила душу –
Прости, не продається ця душа…
Ти злючою пішла.. Така офіра...
Попутний вітер в спину кораблю...
Прокинулась в мені й зміцніла віра:
Я полюбив... Прости ж мене, молю...
9 грудня 2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551754
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: Віктор Слюсар