Дай долоні твої - в них сховаюсь наві́ки
від нещасть всіх і бід, від самої себе,
поцілунком печать ти постав на повіки...
ну, а вітер нехай по лісах рознесе
все, що було без тебе прожите... наза́вжди
залиши́тись я хочу в долонях...
зігрій
диханням своїм ти мене!.. знаєш, майже,
сама я сплела тебе з своїх мрій...
із чорнобривців і навіть романку,
з барвінку і, небом навіяних, снів,
з туману й роси, гірського світанку,
з високих смерек і безмежних степів...
Дай долоні твої - в них сховаюсь навіки,
з них питиму долю, немов з джерела,
поцілунком печать постав на повіки,
щоб кохала тебе...
лиш тебе...
все життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551712
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: корозлик