Літав собі метелик по лужку
І насолоджувавсь пилком.
Та ось спіймав його в стрибку
Маленький хлопчик із сачком.
Він його до банки кинув
І став спостерігати .
Квітів йому туди кинув
Та й почав з ним розмовляти.
Метелик до хлопця заговорив:
- Відпусти мене будь ласка.
Все що зміг ти вже зробив,
Але моє життя як казка.
Хлопчина не думаючи довго
Подивсь на банку і відкрив.
Метелика жаль йому стало того
І з тих пір, він нікого більш не ловив.
07.10.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551631
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2015
автор: Вадим Болдурат