Кульбабка

                                                           "Я  так  люблю  між  пахощів  хмільних
                                                           Ловити  слухом  ніжний  трепет  листу,
                                                           Вдивлятися,  як  порухом  весни
                                                           Гойдає  гілка  крапельку  сріблисту...  
                                                           Мов  кіт  чудний,  завмерти  у  кущах,
                                                           Ловити  спрагло  наспіви  пташині...
                                                           Я  так  люблю  блукати  у  думках,
                                                           Заплутатись,  як  сонце,  в  павутині..."
                                                                         
                                                                           Наталя  Данилюк  (  kulbabka  )
                                                                                                     "  Я  так  люблю..."



У  квітучім  підніжжі  чарівних  
смарагдових  гір,
де  грайливо  дзюрчить  
бірюзово-срібляста  ріка,
Небосхил  покривають  хмарини,  
як  білий  зефір,  -
Там  торкнулась  до  сонця  
тендітна  жіноча  рука.

Там  кульбабка  розквітла  
погожого  світлого  дня,
й  несміливо  поглянула  вперше  
на  цей  білий  світ;
Первоцвіти  схилялись  до  неї,  
мов  добра  рідня,
а  краплинки  натхнення  
котились  з  ялинових  віт.

Закохалась  кульбабка  у  
кожен  зелений  листок,
в  кожне  дерево,  квітку,  
в  яскраві  небесні  зірниці;
в  шепотіння  ріки,  подих  вітру,  
в  каміння  й  пісок,
в  терпкість  м'яти,  в  духмяну  
пахучість  пшениці...

І  на  зло  буревіям,  
холодним  потокам  на  зло,
диво-квітка  міцніше  хапалась  
за  твердість  землі.
Все  сильнішим  ставало  
таланту  могутнє  стебло,
негаразди  ж  топились,  
як  в  морі  старі  кораблі.

Ніжні,  світлі,  прекрасні  
сердешні  вірші
білим  пухом  летіли  по
різних  кутках  України...
І  турботно  торкались  прихованих
струн  у  душі,
рідну  мову  свою  величали,
як  спів  солов'їний.

Затамовую  подих,  читаючи
кожне  словечко,
і  смакую  вірші,  мов  солодкий  
нектаровий  плід.
Від  краси  завмирає,  і  знову
тріпоче  сердечко...
Твої  вірші,  Наталю,  дарують
душевний  політ...

Хай  Господь  нагородить  тебе
за  усі  ці  старання!
Хай  омиє  зі  щастя  й  здоров'я
криштальним  дощем!
Щоб  на  крилах  у  Музи  стрічала
ти  нові  світання,
І  далеко-далеко  
блистіли  кристали  
віршів-діадем...

                                                                                             14.01.15.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551603
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.01.2015
автор: Богданочка