Вона малювала осінній пейзаж,
Такі золоті акварелі,
В картину осінню впліталась душа
У найяскравішій пастелі.
Аж серце порушило битися ритм,
У фарбах твій погляд образ,
Усе за законами пензля і рим
Творився шалений екстаз.
Осінній сюжет лиху думку ятрив,
Звинуватила осінь у зраді,
Малювала пейзаж, а душа на розрив,
Бо лише у картинах відрада.
Тільки контури чомусь не дуже чіткі,
І та осінь лиха і плямиста,
У мистецтві любов, у коханні лихі
Почуття і протерті й не чисті.
А пейзаж оживав, вітер листя гойдав,
І зривав золотаве додолу,
Та мольберт у руці в унісон сумував,
З ним вона поділилася болем.
Та у осені тій упізнала себе,
Дивовижний життя вернісаж,
Зненавиділа світ, і розбила мольберт
Розкромсала осінній пейзаж.
22. 10. 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551570
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2015
автор: Віктор Остроух