Холодний вітер так неприємно торкається шкіри,
осінні хмарини затьмарили сонячний день,
і так усе швидко, так навкруги беззупинно
проходить життя. Воно мов годинник іде.
У серці думки про якісь несподівані злети,
що рідко траплялись, тому пам"ятаю усі,
і кілька рядків давно вже забутих поетів
турбують мене в ці дорослі, та ще малолітні роки.
Ще тільки сімнадцять, ще так небагато живу,
та бачила безліч усяких витівок долі:
образи і зради, втрачала і тих, що люблю,
знаходила сили і вірила людям знову.
Я вірною стала від того, що в чесність втратила віру,
любити навчилась на відстані різних міст,
ціную відвертість і щирість, бо часто стріляли в спину,
живу лиш сьогоднішнім, минуле і так назавжди.
Холодний вітер так неприємно торкається шкіри,
осінні хмарини затьмарили сонячний день,
і так усе швидко, так навкруги беззупинно
проходить життя. Воно мов годинник іде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551568
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2015
автор: Viktoriya Vіtalіїvna