Постукала осінь у моє вікно,
Чарівним крилом торкнулася квітів,
Заглянула в очі ніжно мені
І злегка всміхнулась.
-Не спиш? У тебе ж так тихо…
Торкнулась фіранки – відкрите вікно
І легка як подих зайшла до кімнати
Присіла, схилилась.
- Чекаєш давно? Не бійся, я прийду.
І ніжно тулилась.
Обняла за плечі, волосся торкнулась
-А ти не зміналась – лише усміхнулась,
Ми сестри з тобою
Ровесниці любі,
Ми щирі як діти
Дві вірні подруги.
Нас серпень зростив
З тепла і любові,
В колисці гойдав нас
На гілках вербових
І пісні співав нам
Про мрії чудові.
Окрилені вітром
Рясними дощами
Обсипані листям
Осіннім багряним,
Зігріті любов’ю
І сонцем сповиті,
Пером журавлиним
Як ковдрою вкриті.
Схилилась, тулилась,
За плечі обняла,
-Я знаю ти прийдеш,
Тебе я чекала.
-Складаю у кошик
Твої жовті шати.
-Не йди,- прошу тихо
З моєї ще хати.
- Я знов скоро прийду
Сестричко кохана,
Як завжди у квіти
І золото вбрана.
Замріяна, тиха,
Пливу з журавлями.
Окрилена вітром,
Омита дощами.
Я зайду знов тихо,
Відкриєш віконце?
Принесу у кошику
Квіти і сонце.
Любов свою ніжну
І трепет душі,
Я знов скоро прийду
Ти тільки не спи.
Торкнуся за плечі,
Візьмемся за руки,
І будем як діти.
Сміятись з розлуки.
Обидві вродливі
Щасливі і сильні,
Дві вірні подруги
Розумні і вільні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551430
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2015
автор: Юлія Іванівна