Ти чуєш, як тихо говорять з тобою?
Про мирне небо, про дрібний дощ.
Про ковдру зелені під ногою,
Про що завгодно, про теплий борщ.
Я йду крізь натовп, невмируща
Зцілена вітром запахом трав
Не одинока бо квітну
квітнем
Зайнята завжди думкою справ
Сонце чи темрява хворію
Віднем
Він вимагає з рук моїх страв
У тебе просить малює літо
Схиляє плечі корить весну
А я не в змозі того збагнути
Як то ступити,щоб не стрибнути
У хвилі Дунаю, щоб не сховав
Мене нелюбиму,у очі отрути,навіщо мій боже,за що покарав?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551344
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: Ольга Ратинська