Які ж великі зорі! Яке безмежне горе...
Півміста на колінах розпачливо стоїть!
Запались вишні гори. Зчорніло Чорне море.
Усохли буйні крони верховіть.
О, Господи, мій Боже! А, може, то ворожить
Сусідка злоязика на стоптаній межі?!
Заквітували рожі! Та вже холодне ложе.
Нема у грудях там уже душі...
А серпень ще ж далеко. Довкруг січнева спека.
І стрільбища вогненні - не зорепади, ні!
Повніє картотека... Коби нарешті й Зека
Віддати пошматованій Землі!
Аби розбити Пута - навіки розітнути
Несправжнє узобраття! І цю війну химер.
Ридають гірко Крути - бо ж як оте збагнути,
Що крутиться антипко дотепер?!
(12.01.15)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551162
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: Леся Геник