Ти мене, буває, допиваєш, як вино
І так любиш полум'ям моїм ти гріти руки.
Я ж, так часто просто стогну від розпуки,
А тобі, це так нахабно все одно.
Я, тому й обожнюю обійми самоти.
Коли в мене ти свою отруту не вливаєш
Я ж так часто захлинаюсь нею, знаєш?
Через те, мені й ти не даєш втекти.
Ти мене, буває, роздираєш на шматки
Потім сам приходиш і зшиваєш, наче нову.
Я в турботі оживаю поступово,
Та от тільки ріжуть плоть твої нитки.
13.01.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551115
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: Lovely Girl