Я приймаю тебе, оберіг,
Де Різдвяні свята не вщухають,
Шоколадом терпким обіймають
І піснями бруківки доріг.
Генерується вірою спів,
Що несе у собі старий Львів.
Я здіймаю до неба очей
Голодуючи свої зіниці.
Тут і хмари, мов ті рукавиці
Над костелами міста плечей.
Хто не бачив цього, і не млів,
Не відчув, на собі святий Львів.
Я питаю в людей суть доріг,
Зазираю на Ринок з Ратуші,
Бачу диво у кожній калюжі,
В кожній хаті земний оберіг.
Зберегти б кожний згадку зумів
Про Данилів замріяний Львів.
Я сховаю тебе, оберіг
У колисках мого передсердя,
У молитвах твого милосердя,
У кав’ярень п’янких за поріг.
Ти пройдеш наче сто королів
Крізь віки самий левовий Львів.
12.01.2015 Дика Є.О.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551078
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: Дика