Не ламай рослину, не ламай!
Що тобі до того - хай росте.
Не чіпай її, не треба, не чіпай!
Не руйнуй її життя крихке.
Хто ти такий, хлопчино?
Хто тобі право дав
Отак от ламать рослину
У тихому хорі трав?
Може, ти й не почуєш,
Про що кричали вони,
Може, і не відчуєш
Ні докору, ні вини.
Тепер ти - крадій! Не треба,
Не виправдовуйся, ні!
Ти забрав у неї небо
Та нічнії вогні.
Ти забрав у неї сонце
І спокою час.
Потроху природи віконце
Зачиняється для нас...
І ти ж не один такий,
Кому наплювать на рослину!
Відтепер ти - Крадій!
Разом з нею й твоє життя гине!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550969
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2015
автор: Ліза Українка