Не ламай!

Не  ламай  рослину,  не  ламай!
Що  тобі  до  того  -  хай  росте.
Не  чіпай  її,  не  треба,  не  чіпай!
Не  руйнуй  її  життя  крихке.  

Хто  ти  такий,  хлопчино?
Хто  тобі  право  дав
Отак  от  ламать  рослину
У  тихому  хорі  трав?

Може,  ти  й  не  почуєш,
Про  що  кричали  вони,
Може,  і  не  відчуєш
Ні  докору,  ні  вини.

Тепер  ти  -  крадій!  Не  треба,
Не  виправдовуйся,  ні!
Ти  забрав  у  неї  небо
Та  нічнії  вогні.

Ти  забрав  у  неї  сонце
І  спокою  час.
Потроху  природи  віконце
Зачиняється  для  нас...

І  ти  ж  не  один  такий,
Кому  наплювать  на  рослину!
Відтепер  ти  -  Крадій!
Разом  з  нею  й  твоє  життя  гине!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550969
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2015
автор: Ліза Українка