Коли впаду на стиглу землю,
А буде це вже неодмінно,
Згадайте як вам було приємно
Від сонця ховатися проміння.
Згадайте, як під моїм пологом
Ви цілувались і любились,
Як говорили про пологи,
Як ваші серця в коханні бились.
Як ви приходили до мене,
Щоб зняв я з вас тенета горя,
Як щастя було достеменне,
Що син живий і є героєм.
Жолуді далеко рознеслися,
Та прошу: хоч парочку візьміть
І посадить у землю міста,
А там я так продовжу життя мить.
12.01.2015
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550947
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.01.2015
автор: Левчишин Віктор