У тому часі я ще не одна.
Ще сміх луна, і квітне серце, врода,
І я така ще юна, молода...
Життям впиватись - краща насолода!
У тому часі мрії на роки,
а тут - похмурий захід на півнеба.
І хоч ще сяють десь палкі зірки,
але мені цього всього не треба.
Бо пам’ять є. Вона іще жива.
Вона ще дише радісно, натхненно.
Лиш час уривки спомину зрива
й шбурляє їх у небуття буденно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2015
автор: Валентина Лысич