Я вріс корінням в Україну,
Коріння – син і мої внуки…
Колись настане час розлуки
І я душею десь полину…
Але коріння проросте,
Бо воно в мене не просте
І зацвіте кущем калина,
Розквітне ненька Україна,
Козачий дух у ній зросте…
Щоб всі родини в Україні,
Пустили корені єдині,
Тоді б розрісся дивний ліс,
Щоб кожен рід у землю вріс.
Щоб корінився кожен рід,
Співали наші солов’ї,
Щоб було щастя на землі,
Щоб розростався родовід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550793
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2015
автор: Віталій Назарук