Вона була така сама як я,
От тільки він погрався з ней та кинув.
Вірніше кинула його вона.
Та він був the most perfect привід.
А я була заміною її.
Так само бавилася кавой і абсентом.
У той же шлях мною складалися вірші,
Така ж апатія в мені була до смерті.
Однаковий в нас колір був очей.
І схожі в нас із ней були питання.
Ми сенс шукали в кожній із речей,
І прагнули до права на повстання.
Однаково він ставився до нас,
Та жодная такого не стерпіла.
Ні геніальності, ні тих шаблонних фраз,
Що, окрім нас, казав він кожній милій.
Вона була така сама як я...
І він її ніколи не забуде.
Та я піду, як і пішла вона.
Хай він шукає звідки вітер дує.
Хай ловить вітра в полі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550623
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.01.2015
автор: Darine Dragomanova