Пройшли літа, настала осінь,
Життя і нині в даль іде,
Але дитя і далі просить,
Хай мама брата приведе…
Самому жити дуже важко,
Хоча батьківська ласка є.
Не розповім я брату казку,
Я одинак – життя моє.
Всі подарунки – всі для мене,
Не відчуваю суму я,
Але єдине те – свячене,
Богом дароване ім’я.
Цвіте душа, що прагне брата,
В очах сіяє брата цвіт,
Родина є тоді багата,
Коли великий, сильний рід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550278
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2015
автор: Віталій Назарук