Снігами замітає землю,
Мов знехотя зима прийшла.
«Я так чекала тебе ревно,
Чому ж так довго ти не йшла?»
Напевно заклики почула,
Та й ну ж бо стежки замітать.
Спішить звершити своє чудо
І білу вдарити печать.
Вітровієм закрутило,
Аж хурделиця знялась;
Снігом все запорошила,
танцювати понеслась.
Снігом, снігом посипає,
Не жаліє білих мух.
Не спочине, не вгаває,
Перехоплює вже дух.
Хурделиця-сніговиця
Розійшлась, не зупинить.
Зазирає людям в лиця,
То сміється, то квилить.
Отака то завірюха,
А я в захваті дивлюсь.
Перейняла її духа
І лечу не зупинюсь…
В круговерті сніг кружляє,
Морозець щипа за ніс;
Новизною розважає –
Грудень зиму нам приніс!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550272
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.01.2015
автор: Едельвейс137