Морозна мантія спаде мені на плечі,
Застогне під ногами свіжий сніг.
Зима затріпотить крилом лелечим,
Притрушуючи зго́їни доріг.
Танцює риба під брила́стим льодом
Свій запальний пронизуючий джайв.
Ріка вдихає срібну насолоду,
А видихає міріади сяйв.
Все та ж шемріюча від радості юрба
Посипле з гірки, мовби цукор в каву,
І білочуба геть розхристана верба
Розправить свою згорблену поставу.
Я в дім ввійду, мов у святу обитель,
І ароматом обів’є терпкий узвар.
А за вікном зима збирає сніжні квіти
І закидає на пухкі перини хмар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550132
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2015
автор: Юлія Кириленко