Так журливо котилась сльоза,
По щоці, на морозі.
Безпритульна душа… сама.
У солоний кристал замерза,
На душевнім порозі…
Сніг колючий – під ноги -
зима…
Заметіллю засніжена даль,
Не знайти, не відчути.
Хоч кричи, не дістане рука…
Випромінює серце печаль,
Необачність - спокута,
Неминуча розлука -
" пока…"
Так журливо звучали слова.
Та чи ти дослухалась?
Той глухий, хто НЕ ХОЧЕ почуть...
Певно, вірила досі в дива,
Бо, коли приглядалась,
То ж, від сліз...і осліпла,
мабуть...
09.01.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550121
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.01.2015
автор: Лина Лу