ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Обнажённая душа (притча)" АВТОР: TatyanaMir
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487430
*****************************************************
Троянда невеличка у садку росла,
Любила сонце, мов людська душа,
Зрання вмивалась чистою росою,
І розпускалася тендітною красою.
Та не любили квітку цю жуки,
Все намагались з’їсти пелюстки,
Тоді вона звернулась до шипшини:
Бо ж та стара, пройшла вогонь і біди.
- Скажи, шипшино, в чим моя біда,
Чому ненависна їм пелюстків краса?
Шипшина гордо підняла шипи:
- А ти сама зірви червоні пелюстки!
- Але ж як так? Для чого ж я цвіту?
І сонце не побачить ту красу!
- Тоді сховай їх у тугий бутон,
І колючками увінчай такий фасон.
- А у ночі, коли жуки всі сплять,
Цвіти червоним і розвіюй аромат.
Троянда мовчки затягла бутон,
І умостилася на свій колючий трон.
Минули дні і літо відійшло,
Купчасті хмари з півдня принесло,
Холодні ночі й крижані вітри,
А бідна квіточка розкрила пелюстки.
Не знала бідна сонця і тепла,
Лиш зорям плакала, що мається душа,
- Чому тебе послухала, шипшино,
Сама від себе відреклась безвинно!
Хай краще б з‘їли всю мене до тла,
Але б не зрадила я сонця і тепла!
За то тепер страждаю у ночі,
Що проміняла цвіт на колючки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549754
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.01.2015
автор: Сергій Ранковий