Боягузам і недбалим
Поклик гордий кинем ми:
Або лад оцей повалим,
Або ляжемо кістьми!
1900р. Пилип Капельгородський
[b]
Помолися за мне кохана
І матуся, за мене молись…
Я не можу залишить Майдану
Й обійняти вас двох, як колись.
Не боюся я, рідні, морозу
І гарячих кийків не боюсь.
Щоб відвести державну загрозу
Я щовечора Богу молюсь.
І Гімн України, щоранку
Так приємно співати мені.
Нас не можна зігнути в баранку,
Але можна привести в труні.
Та я вірю в святу перемогу
І ніколи не зраджу Майдан.
І молюся щоденно я Богу
Щоб ми швидше позбулись кайдан.
Звідусюди до нас на підмогу
Поспішають духовні брати…
Ви, рідненькі, тамуйте тривогу
І пишіть нам частіше листи,*
Ми не в змозі їх вчасно читати
Бо тут справжня народна війна.
Ви втомилися вже нас чекати,
Але в нас Україна одна.
Я так хочу, рідненькі, додому
Щоб до лісу сходить по гриби.
Але кинути свого шолому
Я не можу, бо ми не раби!
Помолися за мене, матуся,
І кохана щоденно молись…
Переможцем у дім повернуся,
Обійму вас, як було колись.
*листи - есемески
02.02.2014р.
[color="#000dff"][/color][/b]
Цей вірш було написано за два тижні до кривавих подій на Майдані.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549394
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2015
автор: Дід Петро