Сниться маячня останнiм часом…

Сниться  маячня  останнiм  часом...
Сняться  кам'янi  споруди.
Сниться  все  страшнiше  раз  за  разом,
Серце  розриває  груди.
От  бiжу  я  невiдомим  мiстом,
От  навколо  мене  люди,
Розiрвались,  котяться  намистом,
Я  питаю,  що  ж  там  далi  буде?
От  вони  iдуть,  мене  не  помiчають,
Я  ж  все  бiжу.  Куди  -  не  знаю...
I  як  у  нас,  тi  люди  заробляють
На  життя,  i  от  я  вiдчуваю  -
На  мене  глянув  хтось  iз  темноти!
I  я  шукаю,  хто  це  мiг  би  бути...
I  майже  чую  крик...  "Гей,  ти!"
I  от  мене  вже  бачать  люди!
Я  ж  все  бiжу,  i  чую  в  слiд:
"Голий  мужик!!!  Оно,  бiжить!!!"
О  боже  правий,  ну  i  стид!
Не  дай  бог  справдi  так  от  жить!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549341
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2015
автор: Сашко