Ти прилітай прошу тебе, коханий вітре,
Бо я із пам’яті тебе ніяк не витру.
Віталій Назарук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549189
------------------------------------
За вікном тополя рівна, як струна.
Мабуть, така доля: все стоїть одна.
Іноді самотність вітер поруша,
Так її покірність душу полегша.
Дві самотні душі, вже прив"ялий цвіт.
Тільки є несхожість: різний в них політ.
Прилетить погладить, а вона все спить.
Це ж зима, так треба... тихо не будить.
Припаде до гілок, тихо шепотить,
Та вона не чує... Так солодко спить..
А мороз лютує.. Вона бачить сон:
Він її врятує в цей важкий сезон.
Сніг їй по коліна й на гілках приліг.
Та її зігріє ніжний оберіг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2015
автор: Н-А-Д-І-Я