Гітара плакала в солдата на руках,
Про спогади з життя, всієї роти.
Вона ридала голосно в руках тих,
Тому, що ворога бороти і бороти.
Не знають коли скінчиться війна,
Не знають чи повернуться живими.
Та точно знають – перемога у руках.
Ступаючи в бій з силами новими.
Гітара плакала в солдата на руках,
Про рідний дім, і хлібне жовте поле,
Про рідний сад і неба височінь.
Всі радості згадав, і жодне горе.
Плакав солдат з гітарою в руках,
Він на війні, просив для батьків долі!
І для дружини щастя попросив.
І дітям побажав не знать неволі…
– Прощайте. Мене діточки простіть,
За те, що я не встиг вам показати,
Як правильно на цьому світі жить.
Як Україну свою неньку шанувати.
Пробачте мене діточки. Простіть.
Я, пам’ятайте, в серці завжди поруч.
Віднині ангел я, хранитель ваш.
Віднині, я завжди від вас праворуч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549181
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.01.2015
автор: Хворий Джентльмен