Два білі голуби крильми змахнули,
З гніздечка рідного у далеч відлетіли,
Ріднесеньку домівку залишили,
Край боронити серед зимоньки злетіли!
Два білі голуби до сонця піднялися,
Злетіли в небо,у безмежну вись,
Летіли землю рідну боронити,
Прощалися з ріднею і з людьми!
Два білі голуби-два ріднії брати,
Залишили гніздечко й рідну неньку,
У небо піднялися мов орли,
Їх кликали сади, поля й степи!
Летіть синочки-голуби у Край,
У гай де трави,де цвіте калина,
У поле, де буяють пшениці,
Там жде вас рідна Україна!
Чекає вас з розбитим серцем,
Ятриться і болить глибока рана,
Летіть і бороніть її, сини мої!
Вона у нас єдина і кохана!
Матуся з болем,як голубка сиза,
Прощалась з рідними дітьми,
Лиш двох синочків-голубів зростила,
Для долі доброї,не для війни!
Не плач матусю іще будуть весни,
Рідненька,рідна, ти нас тільки жди,
Знов зацвіте в гаю калина,
Сини твої вернуться із війни!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549162
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2015
автор: Леся Утриско