так зимно й незвично жити
коли восени сніг
ми просто безкрилі діти
нам просто не стало снів
шукали чиїсь продовження
і тихо пили дощі
а ночі ставали довшими
а місто з’єднало всіх
і хтось на деревах голих
мов ковдру надію слав
і всіх рятував подих
маленький ковток тепла
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.06.2004
автор: Марина Ситник