____

Розчулилась.  Далекою  зимою,
Упала  в  сніг  й  він  танув  від  тепла.
І  тіло  пахло  мятою  вогкою,
І  тліло  на  вустах  чиєсь  імя.
А  потім  встала  і  пішла,
Де  зорі
Так  блимають,
Так  кліпають  в  пітьмі.
Чи  кліпають  вони,  чи  ми  самі?
І  нам  здається,  що  в  небеснім  морі
Є  щось  живе.  Далеке  і  живе,
Божественне,  незнане  й  невербальне,
Невідзоріле,  ледь  не  нереальне  
І  воно  бачить  нас,  й  віри  не  йме,
Що  ми  існуєм.
Що  не  знаєм  стежки  
До  вічності,  до  тайни  небуття
Й  розчулено  шепочемо  ім  я,
Та  нас  не  чують.  Не  відповідають,  
А  ми  існуєм.  Ми  собі  ступаєм
У  темряві.  
Й  божествене  й  живе,  
Те  щось  погляне  й  сяйво  дасть  бліде,
Ледь  яскравіше,  ніж  звичайні  зорі,
І  він  почує,  й  вігукнеться  в  полі
Й  до  неї  вийде.  Вийде  із  пітьми,
Й  оте  живе  й  далеке  їм  тоді
Заплескає  в  долоні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548522
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2015
автор: NNNP