Крихка і ніжна, невагома
сніжинка мила на чоло
упала вмить, як вийшла з дому,
і враз від серця відлягло.
Цей перший сніг – сама невинність...
у Рік Новий надіюсь знов,
тебе зустріть, на Божу милість,
бо сподіваюсь на любов.
У Ніч Різдвяну, чарівничу
тебе у дзеркалі побачу…
Надіюсь. Щастя тобі зичу.
А сніг іде… І я вже плачу…
І кришталеві по щоці
сніжинки котяться слізьми.
Чи винний сніг, чи винні ми…
Що це, не знаємо самі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548501
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2015
автор: tatapoli