Ще ніколи в житті так не було насправді тепло,
Хоч довкола мороз наливав ще вина за край.
Я не знаю напевно чи в світі існує пекло,
Але в твоїх обіймах знайшов я свій тихий рай.
А думки по тобі, мов по тілу, і голі й босі.
Я не вірив колись, що у світі буває так.
Я простий перехожий, звичайний собі дивак.
Мої пальці на мить заблукали в твоїм волоссі
Я осліп у цю ніч. Онімів. Та яка різниця?
Я навпомацки ніжно ловив твого серця стук.
Мов по лезу ножа, - я торкався плечей і рук.
І тепер твоє тіло навіки моя в"язниця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548494
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2015
автор: Любомир Винник