Москалі, це до вас я звертаюсь!
Не чіпайте Вкраїну мою!
На історію я озираюсь
І кажу вам: я вас не люблю!
Що накоїли ви, басурмани,
В стародавні та нові часи
З українцями, а, росіяни?
Росіяни, “російські брати”?
Нагадати вам Січ і Батурин...
Що були вами знищені вщент?
Нагадати кріпацтво й тортури?
Зачекайте хвилинку-момент…
Сотні років ви нас мордували,
Держачи як собак на цепу,
Ви українців були катами –
Москалі, як я вас, не люблю!
Люто знищили наше козацтво,
Вояків, і малих, і старих,
Творячи по землі святотатство,
У церквах, у оселях простих...
По звірячому ви нас вбивали,
І палили міста, і хати...
Були меньшими ми братами, -
Як казали і кажете ви!
Ви морили нас голодом люто,
Знешкоджали як тих пацюків,
Заощаджуючи на отрутах,
Для своїх малороських «братів»...
Нас ставало дедалі все менше,
Ми уходили в землю свою,
Не скоряючись вам, це по-перше!
А по-друге: я вас не люблю!
Ви не лізьте з своєю «любов’ю» –
Не забути її нам ціни!
Заробили великою кров’ю
Ми свободу свою, москалі!
02.01.2006р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548232
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: Evgenij_Kedrov