Мені би встигнути дожити
Хоч до Різдва.
Нехай вже зібрані пожитки
І всі слова
Неначе сказані, одначе
Ще щось трима...
Ні, то не очі – серце плаче.
Зима? Зима.
Мені би встигнути почути
Колядників,
Води свяченої черпнути
І від гріхів
Омити душу, грішне тіло,
І в небеса
Нехай би щастя полетіло –
Яка краса!
Мені би встигнути дограти
Останню роль:
Нарешті Грея цілувати…
Так, я Ассоль!
А може, й справді покохати
Хоча б когось?
І не боятися розплати…
Якби збулось!
Мені би встигти дописати
Останній вірш.
Ні сліз, ні горя, ні розплати –
Аби не гірш…
А краще – книжечку дитячу:
Казки, дива…
Якщо пишу – і знову плачу,
То ще жива…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548210
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)