Сонце встає з-за гаю й освітлює дерева, квіти та прозорий дзюркітливий струмочок. Освітлює засмучене обличчя юної дівчини. Вона сиділа тут усю ніч. Сиділа думала й мовчала. Сонячні промені заблищали у струмочках сліз, що течуть з її очей. Цей мовчазний смуток пробирає до глибини душі…
Сонце уже піднялось високо в небо, а вона й досі сидить. Біль душі ніяк не дає їй спокою. Вона все сидить і плаче у цьому тихому безлюдному гаї. Ніхто її не пожаліє, ніхто не розрадить. Минають години, за ними дні, а вона усе сидить і плаче… і ніхто не знає чому.
復活身
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548196
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: Fukkatsumi