Моя любов –
Неначе монастир:
Замкну всі брами, вікна заґратую.
Безсилий янгол,
Надто дужий звір –
Та я тебе від нього порятую.
Бо ти і сам
Свою не знаєш силу:
В тобі Любов ще принесе свій плід.
Нехай життя
Крокує у могилу –
За тебе я благала стільки літ!
І от тоді
Повідмикаю брами
І свіжий вітер серце оживить.
Торкнусь чола
Тремтливими устами,
Аби тебе до Нього відпустить.
2014-12-31
Навіяно образами поезії п. Валі Савелюк: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282741 Хоча зрештою звелося до свого, до своїх героїв, любих і вистражданих...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2014
автор: Анно Доміні