Мій Новий рік, даруй мені щедрот!
Та ні, не грошей, не прошу багатства.
Прошу, щоб об’єднався мій народ
У ці часи людського марнотратства.
Прошу, щоб ми платили не людьми,
А тими вже триклятими грошима.
Прошу, мій Новий рік, усіх прости.
Поглянь в вікно: зажурена дитина.
Заплакане, збідоване дитя,
Байдужі їй гірлянди й мандарини.
Вона не Миколая жде – отця,
А він там захищає Батьківщину.
А він десь там, в окопах і вогні
Щовечора цілує фото доні.
Він там за неї молиться вночі,
Вона ж ховає сльози у долоні.
Зарано ще доросле вже дитя.
Знедолена і зовсім сива мати.
Поглянь на них, не забирай життя,
Дозволь їм лиш родину об’єднати!
Дозволь нам погасити цю війну,
І всіх живих відправити додому!
Вже досить ми наїлись полину,
Вже аж серця позводило в оскому.
Мій Новий рік, я миру попрошу,
Хай кожна мати розцілує сина.
Гартована на лінії вогню,
Хай врешті-решт воскресне Україна!
31.12.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547765
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.12.2014
автор: Альбіна Кузів