Який сріблястий сніг злітає!
Я снігу цього так чекала.
Лежатиме, чи знов розтане?
Без нього і зима невдала.
Сніжинки, як казкові квіти,
Хоч кришталеві і холодні,
З небес спускаються, щоб сісти
В мої теплесенькі долоні.
Сніжинка поки не розтане,
Їй прошепчу своє бажання,
І збудеться воно, я знаю, –
Її й моя маленька тайна.
Цю таємницю сніг сріблистий
Запнув ажуром білокрилим…
Мереживом криштально-чистим
Зима уже всю землю вкрила….
Я на сніжинках ворожила…
05.01.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547572
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2014
автор: Martsin Slavo