Ходили, бігали, стріляли,
У ворога метали
Стріли злості та відваги.
Поміж того один одного всі знали,
Хоч на далекій височині
Чи захованій низовині.
За діло бравеє боролись,
Щоб узурпаторства не було.
Чоботом кирзовим під хвіст
Турляли "гітлерівську" міць.
Живуче вістря по окопам
До цілі в хаосі несли.
Бійці, гвардійці молодії
Єдиної сини країни...
...Спека, холод, голод.
Стоїть, стоятиме Держава
Покуди пам'ять не згасає,
Поки люд не позабуде
За що кроваве полотно
Було вткнуте в пащу злу!
28.11.14/03:22:15
♦♣♠♥
Під покровом ночі. Страх.
Губи прикушені
Згадав першу кохану
Й останню. За короткий час
Зустрів і втратив в одночас.
Свист, рекошетить снаряд,
Кусає куля, не приймає її тіло,
А вона все роз'їдає до пульсуючої плоті.
У ліво, ледве тримає зброю,
Направо, сміється, однак не живий.
Спереду сотня в хрестах,
Толочить землю - запрограмована машина.
Кінь бойовий - танк.
Ще мліє серце,
Радіє тихо, що живий.
Груда м'язів накрила собою гранату.
Врятувала на якусь хвилину
Молодшого з екіпажу.
Все ще вдихає повітря,
Все ще скреготить серце.
Пройшла пекельна лихорадка.
День білий надворі.
Агов хлопче, ти ще на цьому світі?
Агов братче підніми руку,
Не схиб стрілати.
Свої, свої діти війни.
Герой хлопче, герой,
Хоч герої лежать перед ногами.
Давно вже блукають
По новим, незвіданим місцям.
30.12.14/00:01:45
♦♣♠♥
Я рвуся у перед,
Я син незламного супротиву,
Я грім у Раю,
Я маляр сталевого спокою.
Пальця до губ не клади
Бо лишишся без нього.
Не ставай у мене на шляху,
Зіб'ю і не подивлюся хто ти.
Я - це гірка доля,
Я - гірка правда.
Хочеш мене прибовкати,
То цілуй колючий дріт.
Я в корі головного мозку,
Я шип у іржавому серці.
Будеш збивати мене з пантелику
Матимеш багато клопоту.
Я не закінчена драма,
Я не дочитана книга.
Захочеш позбутись мене,
То позбудишся своєї гідності...
Я твоє друге я,
Я твоя гідність.
Хоч стою в тіні,
Однак штовхаю тебе
На правильне рішення.
26.12.14/19:17:26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547452
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2014
автор: Сергій Ладижинський