Мені лише б на мить твої долоні…
У них покласти серця теплоту…
Нехай вона вдаряється у скроні,
А із душі вигонить самоту…
Мені б лише іскринкою заритись
В бездонні очі, де глибокий сум
І радістю безмежною світитись,
Розчарування вигнати із дум…
Мені б лише торкнутися цілунком
До пересохлих вуст твоїх палких,
Надію залишити подарунком,
Щоб не лишала справжніх отаких
Мені лише б завжди тобі всміхатись
І бачити у відповідь це теж,
Я хочу зовсім трішки, небагато…
Я хочу спілкуватись без мереж..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547244
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2014
автор: Любов Казмірчук