Гнітили, як тільки могли,
Та він не піддавався,
Все закривали на замки,
А він лиш усміхався.
Збивав коліна, то пусте,
Сміливо йшов вперед,
Болючі рани, кров іде,
Життя його не мед.
Тріщали, рвались кайдани,
Кров у скронях била,
Він обійшов усі пастки,
Його талант був – сила.
Його життя кому скажіть,
Яке до того діло,
Чи він стоїть, чи він біжить,
Ступає вперед сміло.
Дні йшли і місяці,
Вже й роки пролетіли,
Він не сидів на самоті,
Всі почуття не вбили.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/924-nove-zhittya.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547010
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.12.2014
автор: Антоніна Грицаюк