В дитинстві все оточуюче сприймається як належне. Рідний будинок, ніжність родичів, свята і безтурботність. Тільки з роками, ставши дорослими, ми дійсно починаємо цінувати дитячі роки, сім’ю, близьких.
Чи пощастить іще зустріти людей, яким від нас абсолютно нічого не потрібно, які нас просто люблять. Ні за що. Безумовно. Не вимагаючи, щоби ми змінились, «не чіпляючись» до наших недоліків, не сприймаючи наші вади. Так не люблять чоловіки і жінки, навіть рідні діти. Так люблять лише батьки, прощаючи нам все і виправдовуючи нас…
05.01.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546836
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2014
автор: Віктор Слюсар