Як довго ми чекаємо тих слів,
Що душу оживляють нам без ліків.
А скільки перебачено вже снів,
Де сад словесний розцвітав, як квіти.
Чому так цінимо прості слова,
Чекаєм, щоб почути, цілу вічність?
Бо ніжне слово щастям напува,
І має у житті свою величність.
Слова живильні й чисті як роса,
Що оживляють землю в літню пору.
Чомусь від них і серце воскреса...
Лише сказати їх потрібно впору.
Слова бувають різних кольорів.
Чекаєм ті, що взяти за основу.
Щоб світ, як від вина, весь захмілів.
Отак ціную значення я слова.
Що схожі так до шепоту вітрів,
Щоб цвіт жасміну відчувать зимою.
Щоб й ти слова мої всі розумів.
Були б в житті прикрасою, каймою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546777
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2014
автор: Н-А-Д-І-Я