Заплели сніжинки коси
У берізки та верби.
Покривало на покосах…
Заіскрили кольори…
Переливи біло-білим,
Сліпнуть оченьки мої.
Зарипіли задубілим
Голосом старі дуби.
Лиш калина рум’яніє,
Немов юнка, на весні.
Під вербою крижаніє
Річечка у тихім сні.
Із хатини дим клубиться,
І волочиться в дворі.
У зимі вже так годиться,
Розмовляють димарі.
В їх розмову входить вітер,
Корективи додає,
Пише слово з димних літер
І тихенько сніг кладе.
Було сіро, стало біло…
Під ногами зимній скрип.
Тут душі моїй все мило,
І дуби і зимній скрип.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546673
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.12.2014
автор: Східний