[i]« Моло́ти – не кувати»[/i]
Автоафоризм
[i]Сьогорічне посланіє братії[/i]
Не такі ми уже й модерні.
Як Пилипи із конопель,
оживають Дем’яни Бєдні,
і на ребуси незбагнені
насобачився менестрель.
Впали генії. І з досади,
мов гієни геєнний рик,
емісари із вертограду
оголили двоглаву правду,
викопилюючи язик.
Мімікрують хамелеони.
Очумєловим по-заріз
треба визначити канони
ще не випаленої зони
по дорозі у соцреалізм.
Рими пишуться косо-криво,
як осінні дощі в полях.
А оцінює юродиве, –
чи являється ексклюзивом
непомітне у їх очах?
І посипавши сіллю рани,
поки місія є така –
миє руку своя рука,
і оцінюється незнане
бухгалтерією совка.
Опечалені трубадури
оперіщені батогом
приналежності до халтури.
І не знає ніхто, чого
у осадку – жерці культури
у останній графі –
в с ь о г о.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546631
Рубрика:
дата надходження 26.12.2014
автор: I.Teрен