Хто ухиляється від гри – точно її програє.
Ришельє
Бути хорошим – як це вимотує людей!
Марк Твен
12 вересня 2011
У Франції біля міста Баньоль-сюр-Сез, на заводі по переробці ядерних відходів, що належить до атомної станції «Маркуль», стався вибух. За попередніми даними одна людина загинула і 4 поранено.
В Страсбурзі триватиме пленарна сесія Європейського Парламенту.
В США почався судовий процес над Віктором Бутом, звинуваченим в торгівлі зброєю.
Чемпіон світу в суперважкій вазі за версіями WBA / WBO / IBF / «The Ring» Володимир Кличко розповів про ймовірність проведення поєдинку з регулярним чемпіоном WBA Олександром Повєткіним.
Чемпіон світу в суперважкій вазі за версією WBC Віталій Кличко похвалив свого останнього суперника Томаша Адамека, а також повідомив, що протягом місяця визначиться з наступним супротивником.
1.
За три місяці до…
Держава нам бреше. Запам’ятай це навіки. Не вір тим, хто буде говорити тобі про державну роботу, як про гарантію твого прибутку. Сказати тобі, що таке держава? Держава це ракова пухлина на і без того нездоровому тілі. Вона тебе використає, висмокче з тебе твої соки і виплюне тебе. Знаєш чому?
Тому що ти непотріб. А навіщо одному непотребу інший? Все, твоя користь закінчилась. А скупа єврейська система занизить її вартість на пенсії. В тобі незацікавлені. Тебе годують обіцянками, брехнею і всіляким другосортним лайном, щоб ти думав, що все прекрасно. Так, в тих, хто там наверху все прекрасно. Лишень ритм їхнього життя набрав таких традиційних обертів, що сповільнитись їм не дадуть такі ж самі виродки. Гальмуючих замінять шустріші. Стабільність…
А ти?
А тобі по факту не все одно, через кого віддавати державі здоров’я, молодість? Життя? Віддавати всього себе?
А що взамін?
Я тобі скажу – Нічого. Знаєш чому? Ти просто непотріб. Раз таких як ти мільйони твоя собівартість для держави падає. От чому по твоєму держава намагається перетворити всіх на сіру масу? Тому що особистість їй невигідна. Сіра маса – саме то. Таке собі клонування індивідів. Ми по одному всі – різносторонні особистості з багатим, або не дуже, внутрішнім світом. А всі разом ми – маса. Крупинки гречки не рахують, якщо їх багато, а от пляшка хорошого вина рахується кожна окремо. І це при тому, що від гречки тобі користі більше. Так, в хорошого вина процес приготування довгий і складний, але ним ти ситий не будеш…
А ми цього не бачимо. Ми не бачимо очевидного. Так, я тобі це кажу. Ти – сліпий. Тебе задурили імітацією свободи, свободою слова, терпимістю до нац-меншинств, політ коректністю і другим лайном, котре ти жереш. І ти наїдаєшся цим так, що не бачиш нічого за цією ширмою. Фішка в тому, малий, що поки ти голодний і босий – ти шариш. Патріотизму навчають ще зі школи. І навчають так сліпо, що ти перестаєш в ньому розбиратись. Для тебе всі вороги. Москалі, жиди, хачі, чурки – все це для тебе вороги, непотріб. Такий самий, яким для держави є ти…
Знаєш для чого тобі свобода слова? Тому що сидіти і пиз*діти можна весь час, але робити ніхто нічого не буде. Навіщо? Язиком тріпати легше ніж щось змінити. Кляни їх, обзивай – їм по боку. Вони наживаються на тобі, смокчуть з тебе кров. Закони для вас написані по різному.
А інформація…
Інформація це повія, що переходить від того, хто заплатить більше. Вона розкине, ноги, нагнеться раком, зробить все, щоб клієнт був задоволений. Вона підстроїться під будь-які вимоги, ти головне плати. Вона наче розбавлена фарба, наче фальшивий звук, розбавляй та викривляй як хочеш, все одно нічого справжнього не залишилось. Якщо б вона була чесною, то різні СМІ не диктували б її по-різному. В правди лише одна версія. Не дві, не три, не півтори. Одна. Решта – всього лише види брехні.
- От так то! – Юра підняв вказівний палець, багатозначно глянувши на своїх слухачів.
Всього четверо, але слухали вони невідривно. Його дівчина-красуня Ксеня, близький друг Вася, Саша та Віктор – хлопець, що прийшов з нею. Повний, з залисинами та масними губами, що тільки Саша в ньому знайшла? Може хороший дорогий одяг?
Юра відмовлявся вірити своїй Ксені, що Саша повелась на гроші. Ні – думав він – Саша не така. Її душа чиста наче душа новонародженої дитини. Чиста наче крапля в гірській річці, що ще не занапастили люди.
Його вона їм представила, як свого знайомого, але півню ясно, що той претендував на щось більше. От цей Віктор вирішив покорити її інтелектом, раз вже з вродою не склалось. В монополії, грі котру вони грали розсівшись на підлозі та обклавшись пивом з сухариками та чіпсами йому теж не йшло. Він філософствував, а тоді запитав Юрину думку (як-не-як вони сиділи в нього). Зараз Віктор жалів про це. Юра ніколи не був дурним. Замітьте, не дурнем, а саме дурним – це різні речі. Дурний – це тупий. Той, хто відмовляється пізнавати та вивчати, щось нове. Той хто приймає деградацію, за прогрес. Дурень ж бачить все навколо, але не розуміє того, що в нього під носом. Це сліпа зона в його обзорі.
Чи був Юра дурнем? Цього він не знав, не бачив. Його радувало лице Віктора, що виглядав дещо збитим з пантелику. Найважче Юрі було почати говорити просто. Без закручених фраз та метафор, що їх так цінують часто хибно приймаючи за мудрість.
Він уважно слідкував за стомленим виразом лиця Віктора, яке по мірі ускладнення тексту набувало тривоги та спантеличення. Хоча ні – найважче було не зареготати, дивлячись на його лице.
- Ну так – врешті (скупо) визнав він – логіка в твоїх словах є.
- Всі чоловіки люблять помудрувати – Ксенія притулилась до Юри.
Саша відвела погляд, але тоді він не придавав цьому значення. Ніколи не придавав. Він машинально обняв її. Вільною рукою пригладив її темне волосся. Глянув у зелені відьомські очі, в котрих колись тонув. Але не цього разу. Серце видало звичайний стук, наче не вона сиділа поруч. Він все робив машинально.
- Хіба не за це ви нас любите? – ввічливо всміхнувся Віктор.
- Ні – відразу ж озвалась Саша.
- А за що? – втрутився Вася.
Високий, худий, світловолосий. Його волосся було довше ніж в Ксені, і вже діставало до Сашиної довжини. Тонкі риси лиця, тонкі пальці, бліда шкіра – ще один вид львівських музикантів. Юра всміхнувся. Його товариш постійно хвалився любовними подвигами, але зараз виглядав безпорадним. Він не встиг одягнути на лице ту, звичну маску впевненості і його інтерес виглядав голим, наче відвідувач нудиського пляжу.
- Хіба не найбільше задоволення вам їсти мозок чоловіків? – солідарність у Віктора була розвинута краще ніж в Юри, тому він втрутився першим.
- Мені ти казав не так – прошепотіла Ксеня йому на вухо.
- Повір – шепотом відповів він – коли ти берешся за мій мозок, це важко назвати процесом харчування.
Гості чули це. Кімнату наповнило сміхом. Ксенія міцніше притулилась до нього. І в цю мить їх з Сашею погляди зустрілись. «Знову здалось» - вирішив Юра, як тільки вони відвели їх. Швидко, занадто швидко.
- Так за що ж ви нас любите? – не втихав Вася – не за красу, не за мозок, за що ж…
- За те, що поряд з вами ми можемо відчувати себе слабкими – відповіла Саша.
- Ганчірочками – не втримався Юра.
Ксеня одразу ж штрикнула його під ребра.
- Не перебивай – шикнула на нього – Сашенька правду говорить. Ми любимо вас за те, як ми почуваємось поруч з вами. Не за те, що ви сильні, красиві, чи розумні. За те, що поруч з вами ми жінки. За те, що ми за вами як за стіною. Ви можете безкінечно розводитись, на різні теми, мудрувати, дискутувати, але не за це ми вас любимо…
Запанувала мовчанка. Знову їхні погляди зустрілись. Вони дивились одне на одного якось по-новому. І знову за швидко вони їх відвели. Глянув на Ксеню, що хитро спостерігала за всім. Юра одразу ж вловив натяк, на те, як сприйнялась дівчатами їхня з Віктором дискусія.
- Давайте просто кидати кубики – запропонував Вася.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546525
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2014
автор: Кайтім