Дощ по-справжньому осінній
В грудні - вже й не дивина.
У природі зміни дивні -
Не спішить до нас Зима.
Сонце вигляне з-за хмарки,
Усміхнеться: так бува.
Грається Зима в мовчанки
Й невідомо де блука.
А онук питає знову:
"Щось наплутав календар?
Так мені ж пошив обнову,
Шапку міхову, шапкар.
А Зима, немов забула -
Зовсім скоро Новий рік".
Потерпи, удень я чула
Шепіт вітру звіддалік:
"Телеграма, ось, читайте:
Дуже забарилась я.
Скоро буду, зустрічайте.
Підпис вензелем - Зима".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546444
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2014
автор: Радченко