... Нас повінчав прозорий ліс…
Зійшлись на свято всі небесні зорі...
Ми роздяглись… і світла тінь беріз
Заколисала нас…
... В небесному просторі
Громами тихими розсипались литаври…
Кохання зойк проткнув небесну вись…
Нічні птахи нечутно, наче маври,
Всі, як один, на поклик піднялись...
І понесли нічні птахи по світу
Неждану вість про Щастя і Любов!..
Весна в пологах ще не родила цвіту
Та ми втішались тишою дібров.
Дерева білокорі нас вітали
Ще надто раннім подихом весни...
Діброви тишу поміж зір вплітали
І чарували нас зіркові сни...
О Боже праведний! Якщо підніжжя раю
Ти розстелив по весняній землі –
Тобі найкращу пісню заспіваю...
Прийми молитву з найщиріших слів…
20**р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2014
автор: Марко Кайдаш