У світі де так багато скорботи,
Де на пасажирів кричать шофери,
Де на кожному кроці забере в підняка підлота,
Останню фальшиву монету у сквері.
Де річище суму і фальші.
Коли в сліпця не прозрівають очі,
Хочеться бігти по російському " Все дальше и дальше"
І молодь вже не зачаровують містичні київські ночі.
В деяких жортокості повно трагічної,
Хтось вже десятий рік сидить над могилою.
Люди наполегливо прагнуть до вічності,
Не утвердившись в світі збіднілому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545965
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2014
автор: Мария Инкерман