Давно вже серце не бринить
Воно ж бо не кохає
І ту любов, що в мріях є
Воно не відчуває
Коли люблю, рядки летять
Ріки стрімким потоком
На жаль години забуття
Ідуть шаленим кроком
В країні чорная вода
"Татаром" воно зветься
І до людей, до українців
Воно не обернеться
Бо лише хоче нас ламать
Щоб ми з колін не встали
Щоб ми за мріями його
З сльозами помирали
В народу, в нас
Ще сили й духу море
І цей іуда, цей татар
По вік нас не підкорить
Коли ж наш українець
В одночас і кожну днину
Молитись буде всім Святим
За рідну Україну?
Я буду вірить, чують нас
Святі допомагають
І нечисть, покидьків й татар
З країни виганяють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545959
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2014
автор: Димарик