Блаженна і просвітлена душа
Свій сум ховає в золотому листі.
Гуляє вітер полем, як лоша.
Років життя нанизує намисто.
Опале листя тулиться до ніг,
А сонце з неба всіх ласкаво гріє.
На грудях хрестик, рідний оберіг,
Який мої оберігає мрії.
Підкорю далі, а чи зупинюсь?
Цього уже нікому не вгадати.
На світ я зачаровано дивлюсь
І дякую за все, що зміг він дати…
20.12.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545947
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2014
автор: Віктор Слюсар