Побратиму по перу
Ігореві Маковійчуку
Іду… Мовчу… Ніяк я не спочину.
Моя дорога в’ється знову ввись.
І цій дорозі вже нема зупину.
Себе прошу: «На мить хоч зупинись».
Хай стане мить ця роздумом для мене
Між тим, як жив, і тим, як далі жить?
Та по спіралі мчить життя шалене,
Тому благаю в Бога я цю мить.
Щоби припав у храмі на коліна
Й молитву принести Йому я зміг:
Щоби була щасливою родина,
Щоб не було в житті гірких доріг.
Лиш це Всевишній дати все не зможе –
Над кожним свої далі голубі…
Запам’ятай, прошу тебе, мій друже:
Комусь на світі гірше, ніж тобі.
18.12.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545720
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Віктор Слюсар